Історія закладу освіти
З історії школи
У дореволюційному селі Вища Дубечня діяли 2 школи: земська 4-класна і церковно-
приходська. У 1917 році земська школа згоріла. Близько 40 учнів навчалися у звичайній
сільській хаті. Навчав дітей єдиний місцевий вчитель Іван Матвійович Ляшок.
У післяреволюційні часи у Вищій Дубечні за державні кошти побудували нову школу,яка з семирічної згодом переросла в десятирічну. Першими директорами школи були Андрій Петрович Трохименко та Олексій Сакович Онопрієнко.
Під час німецької окупації села ( 1941-1943 )навчалися діти лише початкових класів.
їхніми вчителями були Піскунова В.Ф. та Мусієнко О.М.
Під час відступу, у 1943 році, німці спалили приміщення школи. Навчання відновил-
пося з листопада 1943 року. Заняття проходили в приватних будинках колгоспників.
В 1943 – 1945 роках не вистачало підручників, зошитів, чорнила. Діти писали на газетах,
клаптиках паперу .
В 1946 – 1947 роках силами місцевого колгоспу та батьків в селі було побудоване
перше приміщення школи на шість класних кімнат. У 1951 році за рахунок держави побудували друге приміщення школи на п”ять класних кімнат. Це дало можливість відкри-
ти середню школу. Кількість учнів зросла до п”ятисот . Тут навчалися діти з навколишніх сіл : Осещини, Н.Дубечні, Новосілок на Десні, Лебедівки, Літочок, Хотянівки, Воропаєва.
В школі працювали висококваліфіковані педагоги, значна частина випускників поступала
в технікуми та вузи.
У 1958 році в хуторі Пірново, який тоді входив до складу села Вища Дубечня, була
відкрита початкова школа . У 1963 році у зв”язку з реорганізацією району вивільнились
окремі службові приміщення, двоповерховий будинок, який належав Вищедубечанському райкому КП України, перейшов у відання школи, яка продовжувала називатись Вищедубечанською, але тепер приміщення знаходились в двох селах – Пірново та Вища Дубечня як воно є і насьогодні.
Великі зміни сталися після прийняття в 1958 році Закону “ Про школу “. Школа
йшла в ногу з життям. Для проведення уроків трудового навчання в 1956 році було збудовано майстерню по дереву і металу на 40 місць.До послуг учнів старших класів ,
які вивчали автосправу, були 2 автомобілі , гараж, автоклас, майстерні. Випускники школи мали можливість здобути кваліфікацію тракториста і водія автомобіля.
У 60-80 роки школа була опорною з навчально-виховної роботи серед шкіл лівого берега Вишгородського району. Вчителі Романенко І.П., Палагута І.П.,Кузенна В.Д.,
Клименко Г.Т.,Камінський М.Ф.,Бровко З.А.стали справжніми майстрами-педагогами,
за що були удостоєні звання “ Відмінник освіти України”.
Кращі традиції школи знайшли своє продовження і розвиток в умовах незалежності України. Зміцнилась і матеріально-технічня база школи: за благодійні кошти збудована сучасна їдальня на 50 дітей, пришкільна котельня водяного опалення, сучасний спортмайданчик із штучним покриттям, є два комп»ютерних класи, доріжки з твердим покриттям, тепла вбиральня, організований підвіз учнів до школи шкільним автобусом.
З серпня 2021 року школа змінила назву та статус на Пірнівська гімназія.
Нині в гімназії навчається 117 учнів, трудовий колектив нараховує 17 учителів і 15 працівників адміністративно-обслуговуючого персоналу.